"Оптимізація" освіти: міфи та реальність

   Освіта в Україні на сучасному етапі перебуває в катастрофічному стані. Але аналізувати, чому так трапилося - це окрема тема. Наразі хотілося б спростувати деякі міфи щодо "оптимізації" освіти в контексті реорганізації малокомплектних шкіл.

   Міф перший: в малокомплектних школах учні отримують гірші знання, ніж в міських чи опорних, де кількість учнів відчутно більша. Як стверджують прихильники цієї ідеї, підтвердженням цього є результати ЗНО.

   Це неправда. По-перше, визначати рейтинг шкіл за результатами ЗНО не об'єктивно, оскільки учні 9-их класів на цей момент не мають змоги складати такі іспити. По-друге, статистика повністю спростовує це твердження. Згідно рейтингу шкіл Полтавської області за 2018 рік, наприклад,  Остап'євська ЗОШ Великобагачанської райради при 7 тестованих посідає 10 місце (всього в школі навчалося 45 учнів), Великобудищанська ЗОШ Гадяцької райради - 6 тестованих (11 місце), Тахтаулівський НВК - 7 тестованих  (18 місце), Сухорабівська ЗОШ Решетилівської райради - 4 тестованих (47 місце) (всього навчалося 52 учні). А от опорний заклад Засульська ЗОШ при 27 тестованих посідає 58 місце, опорний заклад Зіньківська ЗОШ №1 - 35 тестованих (71 місце), Решетилівська гімназія - 54 тестованих (74 місце), опорний навчальний заклад Покровська ЗОШ - 19 тестованих (176 місце), опорний заклад Бутенківська ЗОШ - 34 тестованих (318 місце). Зрозуміло, що це лише вибірка, метою якої є показати, що результати ЗНО не залежать від кількості учнів в класі (школі).

   Міф другий: на утримання одного учня в малокомплектних школах витрачаються кошти, в 4-5 разів більші, ніж в міських чи опорних.

   Це неправда. По-перше, освіта - дотаційна галузь. Якщо хтось планує на освіті заробляти чи економити кошти, можна ставити хрест. І на цій ідеї, і на цій галузі. По-друге, значну частину коштів, які йдуть на утримання ЗЗСО, з'їдають високі тарифи. При реорганізації певної школи методом зниження на ступінь ці видатки залишаться незмінними, а вартість утримання одного учня автоматично зросте. По-третє, як стверджує аналіз ефективності видатків на середню освіту, різниця в утриманні міського і сільського учня по Україні не така вже й разюча: міський учень - 16173 грн, учень ОТГ - 26003 грн, сільський учень - 27135 грн.

   Наприклад,  середні видатки на одного учня Решетилівської гімназії становлять 20321 грн, а на одного учня Решетилівського району - 35978 грн., Михнівської ЗОШ І ст. - 58900 грн., Решетилівського НВК ЗОШ І ст.-дитячий садок - 96783 грн..

   Між іншим, один учень у Великобагачанському районі "коштує" 34810 грн., у Миргородському - 39959 грн., в Новосанжарському - 42282 грн., в Шишацькому - 38383 грн..

   І нарешті, міф третій: вчителі малокомплектних шкіл проти їх реорганізації лише тому, що не хочуть втратити роботу "під боком". З повною відповідальністю можу стверджувати, що цей фактор грає роль, але він далеко не єдиний. 

   І взагалі, невже хтось дійсно вважає, що зменшення кількості робочих місць дасть в перспективі позитивний результат? Якщо так, то в нього порушені причинно-наслідкові зв'язки. Адже однією з основних статтей наповнення бюджету є якраз відрахування податків із заробітних плат працюючих, а не виплата звільненим допомоги по безробіттю. Щоб підвищити, наприклад, рентабельність торгової точки, потрібно спочатку вкласти гроші в товар та якість послуг, а не економити на зарплаті звільненого продавця. Так само і в освіті.
   Звичайно, всі розуміють, що дефіцит коштів - питання не надумане. Але потрібно визначати пріоритети. І освітня галузь - один з основних. Забуваючи про це, можновладці ризикують втратити, навіть, нехай неумисно, знищити інтелектуальний генофон нації або навіть саму країну.

   Спираючись на ці аргументи та керуючись здоровим глуздом і логікою, можу з впевненістю стверджувати, що представники суспільства, які воліють таким чином "оптимізувати" систему освіти дбають лише про мінімізацію витрат на цю галузь, абсолютно не переймаючись якістю освіти чи майбутнім інтелектуальним рівнем нації з усіма наслідками.