Цими теплими літніми днями, дякуючи підтримці друзів та родини, мав унікальну нагоду поїхати на Кавказ та піднятися на Ельбрус. Омріяний Ельбрус.
Перш за все був приємно вражений якістю доріг, охайністю населених пунктів, щирістю населення та, звичайно ж, красою, неймовірною красою гірських вершин, водоспадів, лісів та хмар, які наче молоко вирують і клубочаться під ногами.
На одній з баз при підйомі прочитав напис: "Осторожно! Альпинизм вызывает привыкание". Безпречно, автор має рацію! Коли з останніх сил намагаєшся піднятися на вершину, а вітер продуває до кісток, коли з кожним кроком рюкзак стає все важче, а на ногах з'являються криваві мозолі, то здається, що більше не потягне на подібні авантюри. Але коли вже стоїш на цій вершині, вдихаєш з друзями (і зовсім незнайомими, але наче рідними альпіністами) прозоре повітря, коли адреналін зашкалює і груди розриває відчуття ейфорії, то переконуєшся: так, альпінізм викликає звикання.
То ж рекомендую!
