Колись, в далекому 1991, коли я був студентом першого курсу ПДПІ і проживав на квартирі на вул.Шолом Алейхема з хлопцями, "забив" з ними за їх ініціативи, що можу пробігти 10 км за одну годину. На торт. Звичайно, час смішний для такої дистанції. Але оскільки хлопці на той час "виступали" в основному по дівчатах та по пивові, саме число 10 км наводило на них, мабуть, жах. Бігати домовилися на стадіоні "Ворскла". Торт я, про всяк випадок, купив заздалегідь. Пішли на стадіон. А там якраз проходять змагання. Тобто, ніяк бігати. Мою апеляцію про перенесення забігу хлопці проігнорували (всі вони були старші на 3-5 років) і подавляючою більшістю голосів вирішили, що я програв... І з'їли торт)). Правда, я в цьому брав участь. А в мене все не було нагоди довести, що я можу пробігти ті 10 км.
І от нарешті, дякуючи карантинові та забігам, організованим Сергієм Машинським, в мене така можливість з'явилася. Правда, я став старшим в два з половиною рази, але, можливо, це не ключовий аргумент в цій історії.
Одним словом, пацани, з вас торт)))
